Як правильно вибрати ікону для дому: поради

Ікона в домі — це не елемент декору, а вікно у духовний світ і нагадування про Божу присутність. Перш ніж придбати святий образ, важливо зрозуміти його призначення та визначитися з місцем для молитви. Традиційно це східна стіна кімнати — Покуття (або “червоний кут”).

Як правильно сформувати домашній іконостас? Які образи є обов’язковими, а які можна додати за бажанням? Розповідаємо про духовні та практичні аспекти вибору ікон.

Духовне значення домашньої ікони

Домашня ікона — це місце зустрічі людини з Богом. Коли ми молимося перед образом, ми звертаємося не до дерева, фарб чи майстерності художника, а до Того, Хто зображений на іконі. Святі отці Церкви навчають: “Честь, що віддається образу, переходить на Первообраз”. Тому вибір ікони для дому — це відповідальний крок, який потребує молитви та розсудливості.

У православній традиції ікона завжди була центром домашньої молитви. Наші предки не уявляли свого життя без Покуття — особливого місця в оселі, де розміщувалися святині. Перед цими іконами відбувалися всі важливі родинні події: благословення дітей на шлюб, молитви за зцілення хворих, подяка Богу за врожай і добробут.

Обов’язкові ікони для домашнього іконостаса

Церковна традиція радить мати вдома кілька основних образів, які становлять фундамент молитовного куточка (“домашньої церкви”):

Образ Господа Ісуса Христа — головна ікона для кожної православної родини. Найчастіше обирають поясне зображення Спасителя Вседержителя (Пантократора). Ця ікона свідчить про те, що Христос є Головою нашого дому і нашого життя.
- Як розмістити: Дивлячись на іконостас, ікона Христа має бути праворуч.
Ікона Божої Матері — другий за важливістю образ. Богородиця є Заступницею всього роду християнського. Найпопулярнішими є образи Казанської, Володимирської, Почаївської Божої Матері або “Нев’янучий Цвіт”.
- Як розмістити: Традиційно розташовується ліворуч від образу Спасителя (якщо дивитися на ікони).
Ікона святого покровителя — третій важливий елемент. Це може бути іменна ікона глави родини, образи покровителів кожного члена сім’ї або святий, що опікується вашою професією.
- Наприклад: лікарі часто звертаються до вмч. Пантелеймона або свт. Луки Кримського; вчителі — до прп. Сергія Радонезького або трьох святителів; військові — до вмч. Георгія Побідоносця.

Як визначитися з місцем для ікон?

Традиційне місце для ікон — Покуття (східна частина кімнати). Назва “червоний кут” походить від слова “красний”, тобто “гарний, найкращий”. Це має бути найпочесніше місце в домі.

На що звернути увагу при виборі місця:

Простір для молитви: Перед іконами має бути достатньо місця, щоб людина могла вільно стати, перехреститися та зробити земний уклін.
Чистота і порядок: Неприпустимо розміщувати ікони поруч із світськими плакатами, фотографіями, статуетками (“сувенірами”) чи телевізором. Ікона — це святиня, а не частина колекції.
Доступність: Образи краще розміщувати на рівні очей. Не варто ховати їх під саму стелю або на високі шафи — це не лише незручно для молитви та догляду, але й, за деякими думками, є пережитком забобонів. Ікона має бути доступною для живого спілкування.

Критерії вибору: на що звернути увагу?

Канонічність. Ікона має відповідати церковним канонам іконопису. Уникайте зображень, написаних у занадто світській, “портретній” манері, де втрачається молитовний настрій.
Техніка виконання. Ікони можуть бути рукописними (найцінніші), друкованими на дереві (літографія) або паперовими у кіоті. Головне — не вартість матеріалів, а благоговіння, з яким виконаний образ.
Освячення. Це надзвичайно важливий момент. Ікона стає святинею після чину освячення в храмі. Якщо ви придбали ікону в церковній лавці, зазвичай вона вже освячена. Якщо ж купили у світському магазині чи отримали в подарунок і не впевнені — обов’язково принесіть її до церкви для освячення.
Розмір. Для квартири підійдуть компактні образи (15×20 або 20×30 см). Якщо простір будинку дозволяє, можна створити великий іконостас.

Ікони для особливих потреб родини

Окрім Спасителя та Богородиці, віруючі часто обирають образи залежно від життєвих обставин:

Для подружжя: Для збереження миру та любові моляться перед образами святих Петра і Февронії, мучеників Адріана і Наталії або праведних Іоакима та Анни.
Для дітей: У дитячій кімнаті варто розмістити ікону Ангела-Охоронця дитини. Також покровительками виховання є святі мучениці Віра, Надія, Любов та матір їхня Софія.
У хворобі: Про зцілення моляться перед образами вмч. Пантелеймона Цілителя, прп. Агапіта Печерського, безсрібників Косми і Даміана.
Захист оселі: Традиційно біля входу або на іконостасі розміщують ікону Богородиці “Нерушима Стіна” (символ небесного захисту) або Архангела Михаїла — воєводи Небесних Сил.

Як доглядати за святинями?

Догляд за іконами — це прояв вашої любові та шани до Бога.

Регулярно витирайте пил м’якою сухою тканиною або спеціальним пензликом.
Не використовуйте хімічні засоби для миття скла чи меблів — вони можуть пошкодити зображення.
Під час молитви прийнято запалювати лампадку або церковну свічку. Слідкуйте за якістю лампадного масла та чистотою гніту, щоб кіптява не псувала лики.
Якщо ікона з часом потемніла або пошкодилася, не реставруйте її самостійно. Зверніться до священника: він підкаже майстерню або прийме стару ікону для утилізації за церковним чином (спалення у спеціальному місці при храмі).

Висновок: Духовний сенс молитви

Пам’ятайте: кількість ікон чи їхня коштовність не гарантують спасіння. Домашній іконостас покликаний стати центром духовного життя родини, а не виставкою.

Православна традиція закликає до молитви вранці та ввечері, перед і після їжі, перед початком будь-якої справи. Навіть коротке “Господи, помилуй”, промовлене з щирою вірою перед домашньою іконою, має велику силу. Нехай святі образи у вашій оселі стануть джерелом втіхи, нагадують про присутність Бога і надихають на духовне зростання.